Без прелюдії

 🤍

Привіт.

Сьогодні — про своїх людей.

Мені здається, що дуже класно, коли навколо багато різних людей.

Цікавих.
Розумних.
Смішних.
Не схожих одне на одного.

Люблю знайомитися, слухати історії, спостерігати за людьми.

І чим більше таких людей трапляється на шляху — тим цікавіше життя.

Але найбільша цінність — це все ж свої.

Одна людина.
Дві.
Три.

Ті, з ким можна дружити без прелюдії.

Не придумувати, як почати розмову.
Не пояснювати контекст.
Не підбирати слова.

Просто написати:

— Ну що там, кляча? 😄

Або:

— Жива, андатро?

І тобі все одно зрозуміють правильно.

Мені здається, якщо в житті є хоча б одна така людина — ти вже щасливий.

А якщо кілька — то взагалі багатий.

Чоловік, дитина, батьки — це сім’я.

А друзі — це ті люди, які роблять цю сім’ю ще багатшою.

І якось спокійніше живеться, коли знаєш, що десь є людина, якій можна написати будь-що.

Навіть просто:

— Ну що там, андатро? 🤍