Муха

 🤍

Привіт.

Вчора в моєму волоссі заплуталась муха.

І це було дуже смішно.

І трохи іронічно.

Бо в мене — «вітер всередині»,

а тут — муха в голові.

Замість думок — її паніка.

У мене дві руки.

Але довелося кликати маму.

І в цьому раптом стало багато про життя.

Про те, як добре — не бути одній.

Коли є кому прийти і розплутати твої маленькі катастрофи.

І про людей, які можуть з тобою посміятися.

І зрозуміти, з чого тобі смішно.

Мені здається, це і є справжня близькість.

А ще я залишилась вдома на свій день народження.

З батьками. З бабусею.

І приїде мій Макс.

І я рада, що в мене є дві доми.

І що буду їсти торт з найріднішими.

І мені дуже пощастило.

Бо коли мені було десять, дванадцять, п’ятнадцять

і навіть у тридцять один,

мій дід казав:

«Любця впірьод».

І, мабуть, він обов’язково скаже це і завтра.

Десь звідти.

З тих незвіданих місць, де йому дуже добре.

І, мабуть, я й досі це чую.