Висновки

 🤍

Привіт.

Сьогодні думаю про висновки.

Про те, скільки разів за день — і взагалі за життя — ми їх робимо.

І який відсоток із них насправді правильний.

І ще — чи вміємо ми визнавати, що помилилися.

Сьогодні ми з Вікою багато їздили містом. Громадський транспорт, коляска, переходи — і весь день нам допомагали люди.

Занести, винести, підняти, спустити. Просто так.

А потім був момент.

Стоїмо на зупинці. Поруч чоловік.

І я ловлю себе на думці: що він від нас хоче? Чого так дивиться?

І вже через хвилину він підходить і дає Віці дві цукерки «Каракум».

Я кажу, що Віка цукерки не їсть…

А потім додаю: «Але я з радістю з’їм» 🙂

І мені одночасно радісно і трохи совісно.

Бо мій попередній висновок був… ну, м’яко кажучи, неточний.

Щоправда, з’їсти ті цукерки я так і не встигла — додому приїхали пізно, і їх з’їв чоловік.

Каже, що теж оцінив 😄

І от думаю:

як часто наші висновки — це не про реальність, а про наш стан.

Про настрій. Про втому. Про внутрішній фон.

Це ж не математика, де є одна правильна відповідь.

Тут усе значно тонше.

І, напевно, важливо не не помилятися —

а вміти вчасно це побачити і визнати.

А ще сьогодні я впіймала себе на тому, що Віка вже повноцінний співрозмовник.

І це так… вау.

І дуже хочеться побажати собі і світу більше тепла і добра.

Бо, здається, коли всередині більше світла —

то і висновки стають добрішими.

І жити тоді якось легше. ✨