Босячка

🤍

Привіт.

Сьогодні — про слухняність.

І про те, чому я не люблю це слово.

Мені здається, дитина не повинна бути слухняною.

Вона повинна бути живою і голосною.

Бігати, сміятися, питати, хотіти і не хотіти.

Бути допитливою, кмітливою, з вогником в очах.

І найважливіше — відчувати, що поруч є той, хто підтримає,

а не той, кого треба боятися і просто слухати.

Я сама ніколи не була слухняною.

Зі мною боролися, але я трималася 😎

І знаєш — я не була підлою. Просто жива.

І завжди зі збитими колінами, навіть узимку.

Хоча іноді, звісно, “зручнішою версією мене” батьки були б задоволені більше 🙂

І я точно знаю: між зручною і трохи босячкою — я завжди оберу босячку.

А ще сьогодні ми багато гуляли з Танею.

І з кожною зустріччю я ще більше розумію, як сильно її люблю.

Час дуже чітко показує, хто твій.

Твій — це той, кому хочеться подзвонити і сказати:

«Привіт, ти як там, жива?» 🙂

Сьогодні Віка вперше кинула гроші вуличному музиканту

і їла млинець, називаючи його ковбасою.

Я втомлена і щаслива.

Всі сплять.

У квартирі пахне котлетами і затишком.

І сьогодні кожен буде міцно спати.

І, можливо, трохи літати. ✨