Люди- інструкції

🤍

Привіт.

Сьогодні — про людей-інструкцій.

Тих, у кого все чітко:

один, два, три, чотири, п’ять.

І ніяк інакше.

Якщо раптом треба три і шість —

вибачте, так не передбачено 🙂

І я зараз не про точність.

Я люблю, коли все чітко і зрозуміло.

Але ще більше люблю, коли в людини є щось понад інструкцію.

Бо іноді це всього лиш:

відчинити трохи раніше,

затриматись на кілька хвилин довше,

не сказати “не можна”, а хоча б подумати.

І знаєш, що цікаво?

Часто “не можна” кажуть свої.

А потім якась малознайома людина така:

«Та давайте подумаємо» —

і все якось вирішується.

І я от щиро не до кінця розумію людей-інструкцій.

Мене вони не дратують —

швидше дивують.

Особливо думка, що в якийсь момент ти можеш залежати

від людини, яка просто не виходить за межі “можна чи не можна”.

А бувають інші — неідеальні, трохи буркотливі.

І в мене є свій критерій:

з ким би я пішла в розвідку.

І от з такими — пішла б.

Бо це працює на якомусь інтуїтивному рівні-

ти просто відчуваєш.

І добре, що такі люди є.

Бо інструкції — це добре, але життя завжди ширше.