Біжу

 🤍

Привіт.

Сьогодні — про біг.

І про маленькі початки.

Я сьогодні вперше, мабуть, за рік побігала.

І це було супер.

Я люблю бігати.

Бо коли я біжу — я живу цим моментом.

Я насолоджуюсь тим, що роблю.

І навіть якщо втомилась — у мене звідкись з’являються сили.

А ще біг звільняє.

І це суперкласно для настрою.

Я тоді добра 🙂

І сьогодні я собою дуже пишаюся.

Поки я бігала, Віка гралася з чудовою Сашею.

Вони малювали сонечка і так добре поладнали,

що Віка навіть не кожного разу помічала, як я пробігаю повз.

І для мене це окреме щастя.

А ще сьогодні Віка вперше сказала «дякуємо».

Не «дакен-дакен», а прямо чітко і красиво.

І це теж маленьке досягнення.

І ще — какао.

Бо після такого дня воно особливо смачне.

А ще ми сьогодні вичісували Бублика.

Нашого великого, пухнастого кота.

І начесали з нього стільки шерсті,

що можна було зв’язати шапку.

Бублик, звісно, був не в захваті.

Навіть кілька разів намагався мене з’їсти,

але ми з Вікусею довели справу до кінця.

Бо ми дуже наполегливі 🙂

І це все — про початок.

Але я сьогодні думаю не тільки про те, як почати.

А про те, як продовжити.

Бо, здається, продовжувати — складніше.

Але, мабуть, саме в цьому і є сенс. ✨

І вже перед сном Віка сказала своє коронне «чичерілля».

І це був ідеальний фінал цього дня 🙂