Різні

 🤍

Привіт.

Сьогодні — про людей.

Різних, дивних, цікавих і дуже справжніх.

Як часто, коли ми йдемо вулицею, ми дивимося на інших: як вони одягнені, як рухаються, як говорять.

І сьогодні був прям день таких людей — імпозантних, трохи кумедних і дуже колоритних.

Я бачила “ковбоїв у стилі Матриці”.

Жінку, яка дивилася на все так підозріло, ніби спецагент.

А ще ми зайшли в «Ярослав» купувати постіль.

І там — зовсім інший світ.

Все ідеально рівне, розкладене по кольорах, дуже чітке і… дуже серйозне.

Настільки, що стало навіть трохи не по собі.

І я зловила себе на думці: мене лякає надмірна ідеальність.

Коли все занадто правильно — ніби щось не так.

Я люблю простоту. Живість.

Коли речі трохи “дихають”, коли є рух, легкість.

Ми з кумою там постійно сміялися — атмосфера була така серйозна, що хотілося ще більше сміятися.

Наче знову по 10 років 🙂

І, до речі, один із плюсів гуляти з дитиною в колясці —

якщо раптом дуже хочеться посміятися або хтось здається трохи дивним,

завжди можна зробити вигляд, що ти смієшся з того, що робить дитина.

Дуже практично 😄

Віка хотіла погладити манекена — нам сказали, що в нього відпадають руки.

Я мало не зірвала етикетку зі штор.

І з магазину ми виходили дуже швидко і дуже голосно сміючись.

І це було… неідеально. Але смішно 🙂

А потім ми поспішали додому, бо до нас їхала наша кума з Черняхова.

І привезла з собою все найкраще: букет, настрій, сміх, вітрівку з котами для Віки, мильні бульбашки і ляльку, якій ще не придумали ім’я.

І, мабуть, найважливіше сьогодні було про довіру.

На ярмарку ми купили сушку для компоту.

І під час оплати зависла транзакція — було незрозуміло, списалися гроші чи ні.

І жінка просто сказала:

«Якщо раптом повернуться — перешлете».

Просто повірила.

І це так сильно.

Бо як би там не було, люди все одно вірять слову.

І це дуже хочеться берегти.

І ще сьогодні тато прочитав мій блог і сказав:

«Гарно. Але на цьому ти грошей не заробиш».

Я рада, що гарно 🙂