Коври

 🤍

Привіт.

Сьогодні до 15:00 я ніби прожила маленьке життя.

З усім — злістю, сміхом, втомою і теплом.

Весна — моя улюблена пора року.

Хоча я люблю всі. Але весну — найбільше.

Сьогодні ми з бабою ходили гуляти до її старої хати.

Рахували дивани.

З нами була Вікторія. 1 рік і 8 місяців.

Поки ми рахували коври — вона просто жила своє маленьке життя поруч.

Дивани — на місці.

Їх чотири.

Хоча, здається, два десь “крали”.

Але все одно — чотири.

Коври порахувати не встигли.

Я вже почала сердитися.

Моїй бабі 86.

Ходити їй важко.

Але поки ми йшли — рахували коври.

І назад теж рахували.

Коври. Крісла.

Десь пропали крісла.

Мабуть, теж хтось вкрав.

Але було і приємне.

Баба Галя зірвала чотири підсніжники.

Кажу:

— Бабо, чого чотири? Це ж парне число.

А вона каже:

— Коврів теж було штири. Штири-це чотири.

І якось на цьому стало тихо і добре.

А ще мама зробила дуже смачний салат — з оселедцем і ківі.

Рецепт тато знайшов у TikTok.

І ще була одна історія.

Мій Макс, Вікин тато ,поки додзвонився до мене — встиг побалакати з моїм татом і мамою.

І в цьому всьому теж було щось про життя.

От такий сьогодні день.

22 березня.