Літак

 🤍

Привіт.

Сьогодні — про дощ.

Я люблю дощ.

Особливо весняний і літній.

Люблю грім, грозу.

А найбільше — запах після дощу.

Таке повітря,

яким неможливо надихатися.

Сьогодні ми з Вікою були в лісі.

Роздивлялися мох.

Я ніколи не думала,

що це може бути настільки цікаво.

Але я ще з дитинства люблю

ходити по ньому —

коли він м’яко провалюється під ногами.

І от зараз, поки я це пишу,

над нами пролетів літак.

І я раптом зрозуміла,

як сильно сумую за тими часами,

коли не було війни.

Коли можна було просто

підняти голову вгору

і загадати бажання —

бо ми вірили,

що якщо побачиш у небі літак,

воно обов’язково збудеться.

Я дуже чекаю моменту,

коли знову в небі будуть літаки.

Звичайні.

Ті, що везуть людей у подорожі.

Дітей — до батьків.

Людей — на відпочинок, на лікування.

Коли не треба буде їхати кудись далеко,

щоб просто полетіти.

А сьогодні гарний день.

Ми з Вікою навіть їздили

на причепі від трактора.

Вона була в захваті.

І я рада, що вона в захваті.