Наше

 🤍

Привіт.

Сьогодні — про вітер.

Я навчила Віку ловити ураган 🙂

Коли надворі сильний вітер,
ми стаємо просто йому назустріч.

Розтягуємо руки
і “ловимо” його.

Кажемо, що вітер нас обіймає,
цьомає,
лоскоче щоки й очі.

І Віка так сміється в ці моменти,
що неможливо не сміятись разом із нею.

Тепер, коли надворі вітряно,
вона одразу каже:
«Хочу ловити вітер!»

І мені так подобаються ці наші маленькі ритуали.

Такі прості,
трохи смішні,
але дуже “наші”.

Бо, мабуть, дитинство і складається
з таких речей.

Коли сонце “лоскоче”,
вітер “цьомає”,
а ви стоїте посеред двору
і ловите ураган 🙂

І в такі моменти
я якось особливо сильно щаслива. 🤍