Своя бухта

 🤍

Привіт.

Сьогодні — про моногамію.

І ні, не тільки про стосунки.

Мені здається, кожна людина в чомусь моногамна.

Можна любити нові міста.
Нові знайомства.
Нові книги, фільми, враження.

І це прекрасно.

Чим більше в житті цікавого — тим краще.

Але водночас у кожного є щось своє.

Те, до чого хочеться повертатися.

Улюблена книга.
Фільм, який дивився вже десять разів.
Пісня, яку знаєш напам’ять.
Людина, якій хочеться написати першій.

Навіть якщо хтось каже:
«Мене нічого не тримає»,
це теж свого роду моногамія.

Бо це теж вибір.
Теж спосіб дивитися на світ.

І мені здається, що людину визначає не тільки те, що вона шукає.

А й те, до чого повертається.

Можна провести сто людей однією і тією ж вулицею.

І кожен побачить щось своє.

Запам’ятає різне.
Розкаже різне.

І в цьому теж є краса.

Бо всі ми збираємо свій світ із різних речей.

А потім усе одно повертаємося до найважливіших.

До своїх.

До своєї бухти. 🤍