Думки

 🤍

Привіт.

Сьогодні мене запитали, які в мене думки після цієї ночі.

Після вибухів.

І я зрозуміла, що думки були дуже прості.

Я була щаслива, що не прокинулася моя дитина.

Щаслива, що вранці побачила свій будинок таким самим, як увечері.

Щаслива, що можу знову пройти знайомою вулицею.

Бо за ці роки ми вже надто добре знаємо, що будинки можуть зникати.

Разом із квартирами.
Разом із улюбленими кав’ярнями.
Разом із місцями, де було добре.

І справа навіть не в цеглі чи меблях.

Дім — це не тільки стіни.

Це спогади.
Звички.
Ранкова кава.
Дитячі малюнки.
Відчуття, що ти вдома.

І все ж сьогодні я подумала ще про дещо.

Яким би дорогим не був дім, немає нічого дорожчого за людей.

Квартиру можна відбудувати.
Меблі купити.
Машину замінити.

А от життя — ні.

Саме тому найбільше сьогодні я щаслива від того, що люди, яких я люблю, є.

Що я можу їм подзвонити.

І почути їхній голос.

Почути звичне «привіт».

Знати, що вони поруч у цьому світі, попри все, що намагається нас розділити.

Мабуть, зараз це і є найбільше багатство.

Бо коли твої люди живі — у тебе ще є все. 🤍